З нагоди річниці проведення ІІІ Надзвичайного великого збору ОУН(б) та створення УГВР відбулася публічна розмова на тему «Річниця створення Української Головної Визвольної Ради». Вона нагадала про правильність історичного вибору українців – стати демократичною державою, – який, безперечно, вплинув на сьогодення, посиливши їхню й без того феноменальну здатність до самоорганізації, особливо у критичні моменти. Захід пройшов у просторі виставки «Україна – розп’яття», яка розповідає про російсько-українську війну.
Серед запрошених спікерів були громадська активістка, дослідниця життя й діяльності свого батька, президента УГВР Кирила Осьмака, Наталія Осьмак, а також професор, доктор історичних наук, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк. Модерував зустріч старший науковий співробітник Музею Данило Грегуль.
Перше слово взяв директор Музею Юрій Савчук, який відзначив важливість правонаступності, традицій, а також символічність теми заходу у зв’язку з переозначенням Музею та майбутньою зміною герба на щиті скульптури «Батьківщина-мати».
Іван Патриляк зосередився на історичному значенні ІІІ Надзвичайного великого збору ОУН(б), а саме на важливості трансформації політичних поглядів революційної фракції ОУН від тоталітарних до демократичних та на впливі цієї події на ухвалене відтак рішення створити Українську Головну Визвольну Раду для об’єднання з іншими українськими політичними силами на основі компромісу, що раніше здавалося неможливим.
Наталія Осьмак розповіла про власні дослідження й ушанування пам’яті батька. До прикладу, неочікуваним результатом наукового пошуку стала інформація про участь Кирила Осьмака у створенні Української автокефальної православної церкви в 1921 р. Крім того, було звернуто увагу на президента УГВР як на уособлення тяглості української визвольної боротьби, бо ще за революційних подій 1917–1921 рр. він брав участь у роботі Центральної Ради УНР.
Розмова упевнила присутніх у тому, що творці УГВР, зокрема Кирило Осьмак та Роман Шухевич, були дуже неординарними особистостями. Спонукала задуматися над тим, наскільки це було важко й важливо для людей, вихованих у прагненні до інтегрального націоналізму, – змінити свій світогляд у непростий час заради кращого майбутнього України.
Вдячні друзям нашого Музею Наталії Кирилівні та Іванові Казимировичу за цікаву й змістовну розмову. До нових зустрічей!
Музей залишається майданчиком для обговорення дослідниками актуальних і маловідомих тем в історії України.
