Сьогодні у нас особливий день. До Музею завітав предстоятель Православної церкви України Митрополит Київський і всієї України Епіфаній. У виставкових експозиціях передусім увагу владики привертало те, що є свідченням трагедії українців, але водночас і їхньої сили духу, любові до ближнього, людяності, прагнення до свободи.
Відвідав простір музейного мультимедійного проєкту «Діти…», присвяченого найменшим українцям, загиблим під час нинішньої війни. Імена тих, хто тепер перетворився на янголів, з’являються на символічному вівтарі, очі в очі зі світлин за нами стежать. Митрополит Епіфаній попросив надати їх список і церкві, щоб у Михайлівському Золотоверхому соборі – в головному храмі ПЦУ – завше лунала заупокійна молитва по невинних жертвах. Кураторка проєкту Ірина Коцаб’юк підкреслила, що така наша спільна акція буде вкрай важливою, і передусім для душ тих дітей, чиї батьки теж загинули й не можуть за них самі помолитися.
Музейну виставку «Україна – розп’яття» Митрополитові Епіфанію презентував генеральний директор Музею, куратор проєкту Юрій Савчук. Вона хоч і не була задумана концептуально як присвячена релігії, але виявилася нині дуже співзвучною візитові предстоятеля церкви. Адже її предмети засвідчують, зокрема, й справжнє ставлення агресора до християнських святинь, що їх нині мусять боронити захисники України. Тут і передані тепер до Музею двері від зруйнованої рашистами церкви Різдва Пресвятої Богородиці із с. Перемога на Київщині, й зірваний обстрілом храмовий купол із с. Лук’янівка, й розстріляна ворогами ікона «Зняття з хреста» із смт Макарів, у яку влучив уламок ворожої міни. Тут й інші понівечені росіянами образи́ та предмети церковного начиння, які виразно засвідчують, що «русскій мір», декларуючи на словах «традиційні християнські цінності», насправді нищить релігію точно так само, як нищили її сталіністи, відверто називаючи себе безбожниками.
Враження від побаченого та слова благословення й підтримки справі, яку робимо Митрополит Епіфаній написав у книзі відгуків. У своєму пасторському напутньому слові він наголосив, що свобода й незалежність – це дар Божий і що навіть коли до війни, можливо, ми повною мірою це не розуміли, то нині, зрозумівши, його вже не втратимо. Непохитною вірою в неодмінну перемогу добра владика ще більше зміцнив і нашу віру.
