/

11–12 листопада 2022 р. Національний музей історії України у Другій світовій війні спільно з Українським центром вивчення історії Голокосту та Меморіалом Шоа (м. Париж, Франція) успішно провів міжнародний науково-методичний семінар «Історія геноцидів в Україні: вивчення досвіду та виклики сучасності».

Незважаючи на загрозу обстрілів та віялові знеструмлення, до воєнного м. Київ прибули не лише науковці та викладачі з різних куточків України, а й закордонні дослідники – партнери з Меморіалу Шоа, Вищої школи соціальних наук, Вільного університету Брюсселя.

Уперше за роки співпраці тема вивчення Голокосту вийшла за межі підручників та наукових статей і звучить суголосно особистому прожитому досвідові.

За два робочі дні у просторі семінару відбувся плідний і енергійний обмін думками між закордонними дослідниками та українською освітянською спільнотою. У дискусіях першого дня європейські та вітчизняні науковці говорили про те, як фальсифікація і спотворення історії геноцидів призвели до сучасної війни в центрі Європи, ключовою метою якої знову стало винищення чітко окресленої групи людей. Другого дня учасники ділилися вміннями правильно доносити до школярів правду про злочини минулого, враховуючи пережитий досвід сьогодення.

Науковці Музею Людмила Рибченко, Олександр Пастернак, Дмитро Гайнетдінов розповідали про напрацювання його команди в царині дослідження історії геноцидів та представлення цієї теми в освітньо-екскурсійних проєктах в умовах повномасштабної агресії росії.

Гості оглянули музейні виставкові проєкти: мультимедійний проєкт «Діти…» – мартиролог хлопчиків та дівчаток, які загинули від рук росіян, першу стаціонарну виставку про сучасний етап війни, створену під час цієї ж таки війни, «Україна – розп’яття», мистецький проєкт «ArtArmor». Долучилися думками до дебатів про переозначення скульптури «Батьківщина-мати» й Музею. Причому спілкування видалося гострим і несподіваним. Для вчителів бренд Музею – розповідь про війну, тож вони здебільшого вважають, що суттєві зміни не потрібні. Що ж до візуального втілення Меморіалу, то його переозначення викликало неоднозначні коментарі: від цілковитого збереження оригінального задуму до часткового усунення окремих об’єктів комплексу з міського простору.

Дискусії та обмін думками не переривалися й за вимкненої електрики та під час перебування у сховищі під час повітряної тривоги. А отже, можемо сміливо стверджувати: діалог відбувся!