Прапори захисників
Для захисників рідної землі прапор здавна був символом мужності й відваги в боротьбі за свободу та незалежність своєї Батьківщини. Під ним ішли в бій, гинули, здійснювали подвиги. З початком війни на Донбасі українські воїни підняли Державний прапор України прапор на гідну шани й поваги висоту. Синьо-жовті стяги майорять на бойових машинах, блокпостах, над бліндажами. Вони не лише нагадують бійцям про обов’язок захищати рідну землю, а й стають оберегами, проявами вдячності командирам, символами віри в перемогу, саванами для полеглих тощо. Простріляні кулями, вицвілі під пекучим сонцем, пропахлі порохом українські прапори стали осердям музейної колекції реліквій, що надійшли із зони АТО.
13.08.2014р. у селищі Новосвітлівка Краснодонського району Луганської області від вибуху ворожої керованої ракети загинули чотири воїни 1-го механізованого батальйону 24-ї окремої механізованої бригади: капітан Віталій Бондаренко, лейтенанти Владислав Рильський та Юрій Думанський, солдат Михайло Романович. Під час транспортування полеглих до м. Харкова тіла захисників Вітчизни були накриті Державним прапором України, який до музею передав батько Владислава Рильського.
Готуючись до ротації, рядовий Віталій Крук – командир відділення 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади, взяв із собою прапор, щоб зберегти на ньому підписи побратимів. 1.12.2014р. воїн потрапив у Донецький аеропорт. У години тиші збирав підписи побратимів. Коли «кіборги» почули вороже повідомлення, що їх загнано у підвал, то вирішили підняти прапор з підписами над аеропортом. Ризикуючи життям, бійці рухалися вгору й несподівано на другому поверсі знайшли велике українське знамено. Його й установили над центральним входом до старого термінала. Ці кадри облетіли увесь світ. А прапор із підписами Віталій зберіг і передав до музею. Нині цей стяг є одним із найцінніших артефактів із Донецького аеропорту, оскільки містить останні підписи загиблих «кіборгів» – Героя України Івана Зубкова, Володимира Гнатюка та багатьох інших незабутніх захисників.
Бійців 8-ї роти 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади теж називають «кіборгами». 20.12.2014р. підрозділ зайняв позиції в новому терміналі Донецького аеропорту й 24 доби утримував будівлю, відбиваючи масовані атаки противника і витримуючи потужні обстріли з усіх видів зброї. Рота залишила термінал майже в повному складі, втративши загиблим лише одного воїна. За це бійці завдячували своєму командирові – капітану Олександрові Скибі, якому подарували прапор із своїми підписами. Офіцер передав цей стяг до музею.
Захисників Донецького аеропорту називають «кіборгами» за їхню надлюдську витривалість, крицеву мужність та незламну стійкість упродовж 242-денної оборони. Однак багатьом із них ці вольові якості знадобилися також і під час перебування в полоні. Анатолій Свирид та Олександр Михайлюк, воїни 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 81-ї аеромобільної бригади, воювали поруч. Після підриву та штурму термінала обидва потрапили в полон. Повернувшись в Україну, зустрілися в музеї, де в пам'ять про пережите, про полеглих побратимів-«кіборгів» нового терміналу підписали прапор музею.
Прапор із побажанням повернутися живим, подарований волонтерами, став для рядового Дениса Кліщевського, бійця 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої механізованої бригади, віщим амулетом. Він ніби повернув бійця зі справжнього пекла, наказавши тримати долю в своїх руках. Від 6 до 19 січня 2015р. Денис Кліщевський коректував артилерійський вогонь на вишці Донецького аеропорту. Під шаленим вогнем противника організував відхід свого підрозділу. На пекельному шляху в тил жоден воїн не загинув.
Споряджаючи сина на війну, мати старшого солдата Андрія Казмірчука разом із рідними та друзями подарувала йому прапор із наказом повернутися додому з перемогою. Цю настанову боєць роти вогневої підтримки 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 81-ї аеромобільної бригади виконав не до кінця, але він вже зміг повернутися з пекла – став одним із 14 «кіборгів», які в ніч з 20 на 21.01.2015р. останніми залишили руїни Донецького аеропорту.
До складу сформованого в квітні 2014р. у структурі Головного управління МВС України в м. Києві батальйону особливого призначення «Київ-1» входили кияни-добровольці, колишні міліціонери та військовики запасу. Перед відбуттям у зону АТО бійці отримали подарунок від вихованців столичного дитячого садка № 474 «Україночка» – прапор із відбитками дитячих долонь. Понад півроку стяг перебував у зоні АТО, нагадуючи воїнам про родинний затишок, дитячі усмішки, й став улюбленим талісманом. До музею його передав капітан МВС України, комбат батальйону Віталій Сатаренко.
Наприкінці серпня 2014р. після розстрілу української збройної колони під Іловайськом група бійців батальйону територіальної оборони «Донбас» опинилася в оточенні. Вирішили самотужки виходити з кільця. Йшли чотири доби, шлях прокладали обережно, вчасно помічаючи ворожі «секрети» та пости. Біля с. Червоносільське Амвросіївського району Донецької області, яке нині тимчасово окуповане, на одній із залишених стоянок «донбасівці» побачили синьо-жовтий прапор, який узяли із собою, щоб його не знищили вороги. Через кілька днів оточенці вийшли до своїх. Бійці продовжили боротьбу за Україну, а прапор один із них – старший прапорщик Вадим Янович – передав до музею.
Шахта «Бутівка» на околиці Донецька – найгарячіша точка в зоні АТО. За це українські воїни називають її другим аеропортом. Тут не припиняються обстріли, вибухи й штурмові дії бойовиків, а будівлі перетворилися на суцільні руїни. Для бійців на передньому краї найважливіше мати впевненість, сміливість, залишатися патріотами. Саме такими вони і є. Про це свідчать їх написи, які зібрав на прапорі та передав до музею боєць Сергій Хлібець – навідник бойової машини піхоти 1-ї механізованої роти 93-ї окремої механізованої бригади. На шахті «Бутівка» боєць воював півроку.
Бійцями самохідно-гаубичної батареї 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 95-ї аеромобільної бригади, яку в зоні АТО прозвали «Летючий голландець», були справжні професіонали – колишні афганці та учасники різних збройних конфліктів. У 2014 – 2015рр. їм довелося воювати на рідній землі під своїм прапором. «Невловимих» бачили в Авдіївці, Водяному, на шахті «Бутівка», а також у Донецькому аеропорту, де вони брали участь у відбитті атак терористів, зокрема бійців російського спецназу ГРУ «Вимпел». Прапор передав до музею старший прапорщик Микола Кавун – заступник командира батареї.
У грудні 2015р. у лісі біля с. Чмирівка Старобільського району Луганської області бійці 2-го дивізіону 27-ї Сумської реактивної артилерійської бригади підписали в подарунок музею свій бойовий прапор. Бригада з липня 2014р. брала участь у бойових діях на території Луганської та Донецької областей. Її бійці виконували завдання з ураження вогневих засобів і живої сили противника, командних пунктів, сховищ із пальним та боєприпасами, проведення дистанційного мінування місцевості та боротьби з десантом противника, зокрема й морським. Через п’ять місяців бойовий стяг доставив до музею рядовий Руслан Євстаф’єв – старший навідник реактивної системи залпового вогню «Ураган».
Коли перед країною постала збройна небезпека, більшість патріотів-майданівців, створивши добровольчі підрозділи, вирушили захищати українські терени на Сході України. Бійці добровольчої роти спецпризначення ім. Т.Г. Шевченка Бойового українського козацтва брали участь у боях на території Донецької області. Підрозділ виконував завдання з охорони державного кордону, а також у нейтральній зоні за лінією розмежування. У День Держаного прапора України, 23 серпня 2014р., на пункті пропуску «Новоазовськ» під час прикриття основних сил, незважаючи на кількісну та збройну перевагу противника, чотири бійці вступили в бій, знищили ворожий мінометний розрахунок та змусили противника відступити. За цей бій Орест Савельєв, Юрій Осипенко, Станіслав Кохановський та командир роти Андрій Мойсеєнко нагороджені орденами «За мужність». Вицвілий і розірваний бойовий стяг козаків нині зберігається в музеї.
Після завершення служби в зоні АТО командир відділення 12-го батальйону територіальної оборони «Київ» сержант В’ячеслав Цветінський передав бойовий прапор свого батальйону товаришу – метеорологу Олександру Полудню, який доставив його в Антарктику. У 2016 – 2017 рр. на українській станції «Академік Вернадський», де перебували учасники 21-ї Української антарктичної експедиції, був і наш стяг. Він надихав полярників на плідну роботу та став своєрідним талісманом цієї вахти. У серпні 2017р. відбулася офіційна передача прапору до музею.
Автомобілі-побратими
У колекції предметів із зони АТО особливе місце посідають автомобілі, які українські захисники з гордістю (і цілком заслужено) називають своїми залізними побратимами. Усі авто передавали на фронт волонтери. Кожна машина має свою неповторну історію. Не пристосовані до воєнних дій, вони використовувалися для виконання бойових завдань, рятували бійців від куль та полону, доставляли їх додому під час ротацій. Пошкоджені й понівечені, вони стали музейними артефактами, аби свідчити про те, що відбувалося з українськими захисниками там, де плавився метал.
Автомобіль ВАЗ «Нива» бійці 90-го окремого десантно-штурмового батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ називали позивним його власника Івана Зубкова – «Краб». З вересня 2015р. машина використовувалася в зоні бойових дій неподалік Донецького аеропорту.
Авто належало «кіборгу» старшому лейтенантові Івану Зубкову – заступнику командира роти вогневої підтримки, який 20.01.2015р. загинув у Донецькому аеропорту. Ідентифікований за результатами ДНК. Герой України посмертно.
Друзі та земляки Івана Зубкова з м. Деражня Хмельницької області, споряджаючи на війну товариша, самотужки модернізували «Ниву» в справжню бойову машину. Для цього в авто зменшили кабіну й оснастили бортовим кузовом збільшеного об’єму.
Машину загиблого передала до музею родина Героя наприкінці 2015р.
Авто експонувалося на виставці «Аеропорт… Пекельна смуга».
Автомобіль ISUZU TROOPER, як і бійців-захисників Донецького аеропорту, називають «Кіборг». Машина належала воїнам 2-го загону спецпризначення 3–го окремого полку спецпризначення ЗС України. Наприкінці серпня – початку вересня 2014р. позашляховик не «пропустив» жодного бойового виїзду, майже щодня курсуючи по відкритих ділянках місцевості аеропорту, які прострілював противник.
Автомобіль не раз рятував життя бійцям. У серпні 2014р. його подарував волонтер Олексій Тітов (м. Кіровоград).
Під час оборони Донецького аеропорту автомобіль був у розпорядженні підгрупи мінування 5-ї роти спецпризначення під командуванням старшого лейтенанта Вадима Чернишева, яка виконувала завдання з мінування підступів до стратегічного об’єкта, встановлення інженерних загороджень на ділянках імовірного прориву противника.
На автомобілі здійснювали патрулювання периметра Донецького аеропорту розвідники групи спецпризначення під командуванням старшого лейтенанта Євгена Подолянчука. 28.09.2014р. під час чергового обстрілу 120-мм мінометна міна розірвалася за декілька десятків метрів від автомобіля. Однак це не завадило командиру групи спецпризначення старшому лейтенантові Дмитру Бондаровичу на двох пробитих шинах евакуювати поранених до селища Піски, завантажити боєприпаси та воду й повернутися до аеропорту.
У ніч проти 4.10.2014р. бійці 3-го окремого полку спецпризначення, які перебували в аеропорту без ротацій із квітня, були евакуйовані цим автомобілем до місця постійної дислокації в м. Кіровоград.
Коли бійці доставили авто в музей, відвідувачі та працівники спостерігали за його вивантаженням у цілковитій тиші, затамувавши подих. Зрешечений кулями та уламками мін, увесь у кіптяві, він неначе повернувся з пекла. Машину експонували на виставці «Аеропорт… Пекельна смуга».
Автомобіль ГАЗ-3962, попри його невисоку швидкість, бійці добровольчої роти спецпризначення ім. Т.Г. Шевченка Бойового українського козацтва («БУК») з любов’ю та іронією назвали «Ракетою». Він пережив не один бойовий наряд та вивіз багатьох поранених з-під вогню сектора «М».
Авто козакам подарував киянин – волонтер Віталій Приймак. У травні 2016р. 40-річний чоловік передчасно пішов із життя. За рішенням бійців передати авто до музею – прагнення засвідчити, що боротьба за перемогу можлива не лише на полі бою.
Переважна більшість бійців роти спецпризначення ім. Т.Г. Шевченка «БУК» – майданівці. Пройшовши військовий вишкіл, з липня 2014р. вони воювали на Сході України, координуючи свої дії з Державною прикордонною службою України (ДПСУ). Із серпня 2015р. – у складі Служби.
Автомобіль передано до музею 26.05.2016р. під час відкриття виставки «Бойове українське козацтво в АТО».
Автомобіль Opel Frontera бійці 801-го окремого загону боротьби з підводними диверсійними силами та засобами ВМС ЗС України назвали «Рятівницею». 2.03.2015р. неподалік с. Пищевик Волноваського району Донецької області вони потрапили в засідку, з якої вдалося вирватися лише завдяки міцності машини.
Під перехресним вогнем екіпаж прикривав відхід основної групи. Упродовж двох годин просувався по полю. У лобове скло влучила куля, дивом не зачепивши водія. У диску переднього правого колеса з’явилася пробоїна, але машина наче «розуміла», що треба врятувати бійців. Колесо спустило лише тоді, коли авто дісталося блокпоста.
Поранення дістали всі члени екіпажу, двоє загинули. Виконувач обов’язків командира команди спецоперацій мічман Олег Стоноженко, технік команди спецоперацій старший сержант Олександр Стрелюк посмертно нагороджені орденом «За мужність» ІІІ ст.
До квітня 2014р. моряки дислокувалися в с. Перевальне АР Крим та в м. Севастополь, а після анексії півострова перемістилися на материк. «Рятівниця» – подарунок кримських волонтерів, які також виїхали з півострова після його окупації.
До музею машину передали 15.07.2016р.
Автомобіль FORD SCORPIO Героя України майора Андрія Кизила – заступника командира механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.
Авто придбала громада храму Різдва Пресвятої Богородиці і Святого Антонія Української Греко-Католицької церкви (настоятель – отець Василь Гасинець, військовий капелан) та передала на фронт для Андрія Кизила.
29.01.2017р. група бійців під командуванням капітана Кизила відбила в бойовиків стратегічну позицію «Алмаз-2». У бою загинули четверо бійців 72-ї бригади, серед них – Андрій. Наступного дня під мінометним вогнем був розбитий його автомобіль.
У лютому 2017р. волонтери – батько і донька Сердюки – за підтримки Міністерства оборони України доправили автомобіль до Києва та передали до музею.
Нині авто Героя є частиною виставки «Український Схід».
«Крокодил» – перший волонтерський автомобіль, общитий бронею. Прибув у зону бойових дій під Слов’янськ у травні 2014р. разом із власником Михайлом Карпою – бійцем 1-го батальйону оперативного призначення резервістів Національної гвардії України (нині 1-го батальйону оперативного призначення резервістів імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького).
Через незвичайний вигляд автомобіль отримав позивний «Крокодил». Разом із бійцями пройшов дві повні ротації та нелегкий шлях найгарячішими точками Сходу України – Слов’янськом, Краматорськом, Красним Лиманом, куди доправляв боєприпаси оточеним кіровоградським спецпризначенцям, допомігши їхньому деблокуванню. Сепаратисти навіть призначили грошову винагороду тому, хто його знищить.
Неодноразово автомобіль після ремонту повертався в стрій. Проте від перевантажень він усе ж таки вийшов з ладу. У вересні 2017р. під час офіційного відкриття «Мартирологу загиблих у боях за незалежність і територіальну цілісність України на східних теренах» за сприяння Ф.О.Н.Д.у Діани Макарової автомобіль передали до музею.
Нині автомобіль «Крокодил» є частиною виставки «Український Схід».
З 2014р. автомобіль «Швидка допомога» на базі фургона УАЗ-452 під обстрілами транспортував поранених і загиблих воїнів 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Збройних сил України.
Разом із солдатами авто пройшло «гарячими стежками» Луганської та Донецької областей – Нижньотеплим, Піонерським, Станицею Луганською, Щастям, Дзержинськом (нині Торецьк), Зайцевим.
Нині «швидка» – поранена, скалічена, однак не вийшла зі строю. Вона має важливу місію – бути музейним експонатом, своїм виглядом нагадуючи про ціну війни й миру, свободи й незалежності.
«Швидка допомога» є частиною центральної композиції виставки «Український Схід».
Трофейна техніка
У липні 2014р. Міністерство оборони України та СБУ передали до музею російську важку зброю та техніку, захоплену українськими воїнами в 2014р. у районі Добропілля, Луганська, Слов’янська та Дебальцевого. Вона є речовим доказом агресії Російської Федерації, яка своїм військовим втручанням, організацією та керівництвом незаконних збройних формувань Донецької і Луганської «народних республік» розв’язала на Сході України збройний конфлікт. Водночас трофеї у вигляді реактивної системи «Град» (БМ-21), бойової машини десанту (БМД-2), бронетранспортера (БТР-80), танка (Т-67БВ) свідчать про готовність і можливість українського війська успішно боронити свою державу.
Танк захопили українські бійці під час спроби незаконних збройних формувань прорватися з м. Слов’янськ Донецької області. Машина виготовлена за часів Радянського Союзу, в листопаді 1987р., на державному підприємстві «Завод ім. В.О. Малишева» (м. Харків). Після виробництва подальше переміщення танка невідоме.
На обліку Збройних сил України танк не перебував. Його акумулятори зразка 2010р. виготовлені на Ленінградському акумуляторному заводі (ЗАТ «Электротяга»). Виявлені маркування свідчать про приналежність танка 205-й окремій мотострілецькій бригаді (м. Будьонновськ Ставропольського краю).
Унаслідок обстрілу з мінометів та РПГ-26 особовий склад 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України здійснив бойове ураження БТР. 27.01.2015р. машину перемістили до розташування 95-ї бригади (м. Слов’янськ).
На бронетранспортері були встановлені шини марки КИ-126 російського виробництва та приціл кулеметника нового зразка, що в Україні не виробляються. Рік виготовлення машини – 2010-й.
БМД-2 захопили українські бійці в серпні 2014р. в районі м. Луганськ під час бойового зіткнення з противником підрозділів 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади Збройних сил України. Машина зазнала значних пошкоджень. 24.08.2014р. її було переміщено до м. Дебальцеве Донецької області.
Належність БМД-2 до складу Збройних сил Російської Федерації підтверджують стройовий № 234 та тактичний знак швидкого розпізнавання, затерті на борту для унеможливлення ідентифікації. Знак та номер зазначеного порядку мали БМД-2, захоплені в Лутугинському районі Луганської області разом з особовим складом та комплектом документів, які засвідчували їхню належність до 76-ї десантно-штурмової дивізії (м. Псков, РФ).
Реактивну систему залпового вогню БМ-21 «Град» захопили українські бійці 13.06.2014р. поблизу м. Добропілля Донецької області.
У кабіні було знайдено елементи армійської амуніції російського виробництва та таблицю для стрільби з БМ-21 із відбитком мастичної печатки. Крім того, було виявлено залишок тактичного розпізнавального знака на дверях кабіни (ромб у квадраті), що підтверджує належність машини до 18-ї окремої мотострілецької бригади 58-ї армії Південного військового округу Збройних сил Російської Федерації (Чеченська Республіка).
