Український Схід… Болюча рана, яка щодня й щоночі ятрить тугою за полеглими, спонукає шукати відповідь на запитання: чи можна було запобігти лихові? Як в умовах «гібридної» війни розрізнити, де наші, а де чужі й (не)чужі? І як, не втративши своїх, перемогти в ній?
«Український Схід»… Таку назву має музейний проект, який через автентичні матеріали розповідає про війну, що у ХХI ст. спалахнула в центрі Європи.
Агресія Російської Федерації проти держави Україна, яка постала на уламках радянської імперії, реалізуючи суверенне право на самовизначення, передбачене Статутом ООН, розпочалася з анексії Кримського півострова. Згодом полум’я конфлікту перекинулося на Донбас, де ось уже шостий рік вирує російсько-українська війна. Вона забрала життя близько 13 тис. військовиків і цивільних громадян, розірвала родинні зв’язки, зруйнувала безліч об’єктів інфраструктури, посіяла ворожнечу між двома народами, яким судилося бути сусідами.
Усі ці роки музейники стежили за розвитком подій на Сході України, збирали пов’язані з ними автентичні матеріали в усіх регіонах країни, включно із зоною бойових дій, готували тематичні виставки та проводили просвітницько-комунікативні заходи. За цей час фондозбірня поповнилася понад 10 тис. музейних предметів, що є свідками звитяги й жертовності українських воїнів, які відстоюють суверенітет і територіальну цілісність нашої держави на її східних теренах. Водночас вони розкривають реалії життя цивільного населення, яке страждає, виживає, бореться, а також соціогуманітарні проблеми, породжені бойовими діями й тимчасовою окупацією.
Музейний проект «Український Схід» – це виставка-нагадування нашим співвітчизникам про те, що в країні йде війна і щохвилини на одного з нас може стати менше, виставка-пересторога для всієї світової спільноти, адже хто стане наступною жертвою агресора?..
Фактуальну та статистичну інформацію для підготовки виставки взято з офіційних сайтів державних інституцій: Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Національної гвардії України, Міністерства інформаційної політики України, Міністерства соціальної політики України, Національного інституту стратегічних досліджень, Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, а також офіційного листування та друкованих видань: Біла книга антитерористичної операції на Сході України (2014 – 2016). – К., 2017; Ті, що пережили пекло: Свідчення жертв про місця незаконних ув’язнень на Донбасі. – К., 2015 та ін.
Фото: Руслан Боровик, Артем Гетьман, Максим Дондюк, Олександр Клименко, Станіслав Козлюк, Сергій Лойко, Єфрем Лукацький, Антон Наумлюк, Павло Нетьосов, Макс Рокотанський, Анатолій Степанов.
На Українському Сході, де триває війна й проливається кров, пліч-о-пліч із воїнами захищають територіальну цілісність і незалежність нашої Батьківщини та гідно виконують душпастирську місію військові капелани – священнослужителі різних віросповідань і конфесій. Вони – Духівники, які мають іще й свою особливу місію – уберегти життя та віру самих Захисників України, зрештою, Перемогти Війну в людському серці. Адже тільки Любов здатна подолати Зло.
Ця виставка, яка є органічним складником музейного проєкту «Український Схід», – саме про них, військових капеланів. Універсальною мовою музейних унікатів і документальних світлин, образних артінсталяцій «Силуети Долі» та «Янголи», аудіовізуальних сюжетів «Світло» й «Псалом 90» наративує вона розвій та значення українського капеланства у зоні АТО/ООС, біографує найяскравіших його представників, створюючи тим колективний Образ військового душпастиря – Цілителя Душ і Хранителя Духовної Міці Українського Воїнства!
Запрошуємо ознайомитися з проєктом. Вхід за музейним квитком.
П’ять років війни. П’ять років боротьби нашого народу проти російської агресії на Сході України. Влітку 2014 р. за населені пункти Луганської та Донецької областей тривала запекла боротьба. У боях українські воїни віддавали свої життя, але здобували перемогу – звільняли рідні міста.
Національний музей історії України у Другій світовій війні спільно з Українським інститутом національної пам’яті презентує виставковий проєкт про повернення українських земель.
На виставці представлено фотографії, які відображають хронологію подій визволення Маріуполя, Слов’янська, Краматорська, Сєверодонецька, Лисичанська і ще десятка населених пунктів. Про долі учасників боїв розповідають артефакти. Це персональні комплекси, зокрема: Героя України Сергія Кульчицького, Богдана Вовненка, Степана Чубенка та Оганеса Петросяна. Знаковими на виставці є переможні українські прапори, що були підняті над визволеними Краматорськом, Маріуполем та Щастям. Живопис графічної серії «Чорний календар», авторами якого стали художники – свідки окупації Краматорська – Сергій Друзяка та Сергій Литвинов, – це свідчення факту, що навіть страхіття війни можуть стати поштовхом до творення мистецтва. Частину представлених на виставці матеріалів, зібрану працівниками музею під час відрядження до Донецької та Луганської областей, широкий загал побачив уперше.
Виставка творів Сергія Захарова «Пітьма. Хроніки інверсії». Проект є рефлексією мистця на події в Донецьку 2014 р., свідком яких він став. У його роботах відображено літопис окупації рідного міста та ілюстрацію днів полону, що одночасно є й унаочненням емоційного стану, переконань та очікувань частини населення краю, та спробою осмислення реалій життя через візуальні образи. Ідею виставки розкрито через три основні арт-складники, які є «лакмусовим папірцем» ситуації в окупованому місті.
Графічна серія «Оболонка» – своєрідні підсумки відсутності у значної кількості людей критичного мислення, згубного впливу ідеологічних стереотипів та пропагандистських кліше.
Далі зчитуємо наслідки діяльності/бездіяльності чорно-білих автобіографічних зображень «оболонок» у формі коміксів «DumPster», що розкривають хроніку інверсії Донецька. Акцентом розповіді є жахливі ілюстрації тортур та побуту під час полону Сергія Захарова. Доповнюють розуміння/відчуття патової «пітьми» регіону образи зі street аrt проекту «Мурзилка» – карикатури представників окупаційної влади з влучними порівняннями (наприклад, осучаснений образ так званих «шарикових»), що 2014 р. були зображені на вулицях окупованого Донецька.
Нова виставка музейного проекту «Український Схід» має назву «На лінії вогню». Розповідь про звитягу та жертовність патріотів України, які на східних теренах нашої Держави відстоюють її суверенітет у борні з російським агресором, долають наслідки ворожої інтервенції і розривають тенета повзучого путінізму та гібридної війни.
У ландшафті виставки, окресленому умовними експозитарними кластерами-блоками «Наші», «Чужі», «(Не)чужі», символічно відтворено лінію вогню в зоні проведення Операції Об’єднаних сил на Сході України. Експресивність вогневої межі підсилено банерами з оригінальними світлинами руйнувань і обстрілів. Закрита капсула – «Скриня Пандори» образно фіксує мить довгоочікуваного миру на українській землі.
В експозиційному просторі розділу «Наші» лінія вогню пролягає через пошкоджені та понівечені, але рятівні для бійців і волонтерів автомобілі, кожен із яких має свою неповторну історію, а продовжують та увиразнюють її здійняті вгору 27 синьо-жовтих прапорів – символів адміністративно-територіальних одиниць унітарної Держави. Посічені осколками, пропахлі порохом, вицвілі під пекучим сонцем, вони майоріли над бліндажами, КПП та будівлями, а нині віщують нашу Перемогу.
Символічні батальйони, що стоять на вогневих позиціях, представлені особистими речами військовослужбовців, які зупиняють вогонь ворога; капеланів, які дбають про душу солдата; медиків, що в польових умовах лікують та рятують поранені тіла військовиків; волонтерів, чия безкорисна допомога, особливо в перші місяці протистояння, так потрібна була нашим бійцям; журналістів, репортажі яких доносять до нас гірку правду про війну, вселяють віру в неминучу Перемогу.
Дорожні знаки і вказівники населених пунктів, що раніше креслили лінії мирного розподілу, тепер, пошкоджені ворожими обстрілами, позначають умовну межу між війною і миром, між «Нашими» і «Чужими».
Тему гібридної війни, яку різними методами й засобами веде Росія, розкриває блок експозиції «Чужі». Тут – низка неспростовних свідчень російської агресії проти України, зокрема документальне фото із зображенням уламків «Боїнга» рейсу МН17.
Розділ «(Не)чужі» – про складну долю мешканців Донбасу, що опинилися в зоні війни. Музейною мовою йдеться про суперечливий вибір декотрих із них, що стали на шлях сепаратизму та зради, а також трагедію тих, які не перейшли на бік ворога, але змушені були залишитися на окупованій території. Окремий сюжет – про тих, хто залишився патріотом України, не втратив державницького духу, національної свідомості та ідентичності, долучився до спротиву російським окупантам.
Розташування експонатів на умовній лінії вогню від початку експозиції і до її завершення відображає динаміку бойових дій, поступове згасання вогневої напруги і поволі переходить у «зал надії», представлений кількома музейними інсталяціями. У центрі – машина «швидкої допомоги», яка вивезла з лінії вогню не одного пораненого та сигналізує про невідкладну допомогу, що її потребує виснажена війною Україна. Поруч однострої наших військовиків, бронежилети, що символічно утворюють захисний «Щит України», та світлини їхніх дітей як промовистий приклад сподівання на Зустріч, Соборність, Мир і Перемогу. Надію на визволення захоплених територій вселяє небайдужість дітей «звідти» – їхні листи та малюнки, розповіді про рідне мешкання, іграшки, а також уціліле піаніно з дитячого садка зруйнованих Пісків як своєрідний оберіг мирного майбутнього нашої Держави і сподівання на повернення в рідний Донбас.
Слава Україні! Героям слава!
Експозиція «НАШІ» присвячена сучасним захисникам України. Це Ігор Гордійчук («Сумрак»), Валерій Краснян («Барс»), Павло Чайка («Сігл»), Андрій Шараскін («Богема»), Дмитро Ярош («Яструб»), Анатолій Свирид (позивний «Спартанець») та янголи-охоронці медики Яна Зінкевич («Яна») та Всеволод Стеблюк («Айболіт»). У центрі залу – фігури героїв, їхні особисті речі. Напругу боїв, мужність і звитягу НАШИХ воїнів передають документальні світлини.
Цей експозиційний комплекс ми назвали «НАШІ». Він створений Національним музеєм історії України у Другій світовій війні та галереєю-музеєм «Історія становлення української нації».
Імена цих кіборгів уже вписані в історію незалежної України.
Дніпро… Це місто стало форпостом між війною й миром. Це його вулицями майже щодня мчать машини швидкої допомоги, залишаючи по собі пульсуючий біль і незгасне відчуття тривоги. Кінцевий пункт маршруту – Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова. За роботою лікарів-«мечниківців», затамувавши подих, ось уже чотири роки спостерігає вся Україна. Саме стільки ці янголи чатують на лінії життя і смерті. За період війни на Сході України через їхні дбайливі руки, чуйні серця й милосердні душі пройшли понад 2500 поранених, ними проведено тисячі хірургічних операцій та реабілітаційних заходів, урятовано життя 99% поранених українських військовослужбовців, доправлених із фронту.
Про самовіддану працю «мечниківців», їхню самопожертву й високу професійну майстерність розповідає виставка «Місто милосердя. Лікарня Мечникова», створена в рамках проекту «Український Схід».
Крива символічної кардіограми показує, як в унісон з подіями на фронті билося в ці роки серце України. Її пікові «зубці» – Савур-могила, Іловайськ, Донецький аеропорт, Дебальцеве… Саме тоді зростала напруга в операційних «міста милосердя». Інтер’єр операційної, відтворений з артефактів, привезених із лікарні. Нервом виставки стали хвилюючі рядки з щоденника головного лікаря Сергія Риженка. Розповідь про найкращих медиків переплетено з історіями врятованих ними військовослужбовців.
Хай вибачать нас решта славних медиків, які ведуть боротьбу за життя поранених бійців як на передовій, так і в лікарнях чи госпіталях. Розповідь про них ще попереду.
А цю виставку ми присвятили унікальному колективу «мечниківців» – янголам з «міста милосердя». Цього року Дніпропетровська обласна лікарня імені І.І. Мечникова відзначає 220 років з дня заснування.
Слава Україні! Героям слава!
Музейний виставковий проект «Український Схід» створено до Дня Героїв Небесної Сотні і присвячено звитязі та жертовності патріотів України, які наразі на східних теренах нашої держави відстоюють її суверенітет та територіальну цілісність.
Це другий музейний проект цієї тематики. Перший, «Україна. Реалії сучасної війни», складався з десятьох виставок.
За два з половиною роки співробітники Національного музею зібрали понад 4 тисячі автентичних музейних предметів, які висвітлюють події на Сході України. Половина з них представлена на новій виставці, більшість – експонується вперше.
Партнерами проекту є команда журналістів ТСН каналу «1+1» та волонтери гуманітарної місії «Чорний тюльпан».
Структурно виставка складається з розділів, у яких розповідається про участь різних військових формувань, добровольчих батальйонів у бойових діях на Сході України.
У символічні батальйони об’єднані в експозиції капелани, які дбають про душу солдата; медики, покликані у польових умовах лікувати поранені солдатські тіла; волонтери, чия безкорисна допомога, особливо в перші місяці протистояння, рятувала наших бійців; журналісти, репортажі яких доносять до нас гірку правду про війну.
На знак вдячності за братню допомогу представлено на виставці символічний «іноземний легіон», у складі якого захищають українську землю білоруси, грузини, чеченці та представники інших народів.
Зібрані разом, ці музейні історії відтворюють героїчні і трагічні події 2014 – 2017 років, у полум’ї яких вирішується доля України.
У пролозі до виставки – колекції прапорів і шевронів, переданих до музею безпосередньо учасниками бойових дій. Акцентна композиція виставки «Хресний шлях» уособлює криваву ціну, яку платить наш народ за право вільно жити на своїй землі. Нелегка доля мешканців Донбасу, які опинилися в зоні війни, постає в композиції «Цивільні».
Картину подій на Українському Сході доповнює галерея робіт відомих фотодокументалістів.
Ідею виставки про жертовність нашого народу в змаганнях за свободу і непоборну віру в перемогу акцентують рядки Державного гімну України та віршів відомих українських поетів.
Виставка функціонує в увідному залі головної експозиції музею.
Ідея запровадження проекту «Україна. Реалії сучасної війни» народилася на початку 2015 р., коли колектив музею працював над виставкою «Родинна пам’ять про війну: Збережено», присвяченою 70-річчю Перемоги над нацизмом. Саме тоді виникла думка музейними засобами продовжити літопис мужності і жертовності героїв минулої війни розповіддю про їхніх нащадків, які в наші дні захищають цілісність території України на її східних теренах. Науковці музею вже порушували цю тему у виставкових проектах «Апокаліпсис XX століття. Світові війни» та «Україна. Шлях до свободи». І саме в той час був закладений початок формуванню колекції музейних предметів, пов’язаних із подіями на Сході України.
Переконавшись у доцільності започаткування нового проекту, музейники склали перспективний план наукового комплектування фондів музею з теми «Захист суверенітету та незалежності України». Він охоплював усі тематичні напрями та практичні вектори майбутньої роботи.
Розвиток подій окреслював нові завдання, оприлюднював імена нових Героїв. На все це оперативно реагували науковці музею.
Десятки годин перемовин у телефонному режимі, сотні зустрічей, відрядження… Результатом цієї напруженої цілеспрямованої роботи став масив зібраних матеріалів із зони АТО, який обчислюється понад 4 тисячами одиниць. Серед них: фото, документи, особисті речі 16 Героїв України та 32 Народних Героїв України. Робота в цьому сегменті триває.
Завдання проекту не тільки зібрати і зберегти матеріальні свідчення, що вже стали історичними пам’ятками, а й ознайомити з ними широкий загал музейних відвідувачів, розповісти всій Україні і світу про мужність, звитягу й жертовність захисників нашої Держави.
У рамках проекту було підготовлено 10 виставок, які експонувалися як паралельно, так і послідовно: «Іловайськ. Рік потому…», «Аеропорт крізь об’єктив Сергія Лойка», «Війна очима ТСН», «Батальйони нескорених», «Аеропорт… Пекельна смуга», «Бойове українське козацтво в АТО», «Ключові плацдарми Донбасу», «Народний Герой України», «Військово-польовий арт». Остання, десята, фотовиставка «Україна: 2014 – 2016. Війна і мир» була створена спільно з Міністерством закордонних справ України та громадською організацією «Міжнародна ініціатива з підтримки України» й мала на меті донести до європейської спільноти інформацію про події в Україні, що відбулися під час Революції Гідності та у постмайданівський період, зокрема на Сході України.
Виставка експонувалася від 10 червня до 10 липня 2016 р. у приміщенні Посольства України у Фінляндській Республіці. Упродовж вересня 2016 р. документальні світлини будуть представлені в Естонії, в Талліннському університеті. Від жовтня 2016 р. вони презентуватимуться в Парижі.
Експозиції виставок, що відбулися в Національному музеї, відвідали 367 тисяч громадян України і гостей нашої держави, для яких було проведено 2 724 екскурсії, 35 музейних заходів. Серед них: зустрічі громадськістю воїнів, які поверталися із зони АТО; нагородження Народних Героїв України, журналістів, які працюють у гарячих точках; презентації фільмів про події на Сході України; урочисті передачі реліквій, привезених безпосередньо з передової; День Прапора; родинні зустрічі; акції «Напиши листа солдату» тощо.
Експозиції виставок, музейні заходи, які відбувалися в рамках проекту, широко висвітлювалися засобами масової інформації, зокрема понад 60 сюжетів і публікацій було підготовлено журналістами 34-х ЗМІ. Це сприяло розширенню музейної аудиторії та слугувало формуванню у громадян національно-патріотичних переконань.
29 серпня 2016 р. експозиції виставок, підготовлених у рамках проекту, було тимчасово демонтовано. Це викликано необхідністю наукової атрибуції нових надходжень та подальшим дослідженням уже сформованої колекції. Усе це спрямовано на підготовку нового, більш масштабного, експозиційного проекту.
Епізоди бойового життя на «нулі» і в прифронтовій зоні: артилерійська дуель, окопи, бліндажі, сила-силенна відстріляних гільз, кров на бинтах, «двохсоті», які ще вчора стояли пліч-о-пліч з побратимами, захищаючи рідну землю, зруйновані будинки і 12 соняшників – як 12 апостолів віри в нашу Перемогу, що зійшли з фронтової світлини…
Ви – на виставці відомого українського фотожурналіста «Олександр Клименко. З фронтового альбому».
Виставка побудована на відчуттях, асоціаціях, смислових паралелях, з яких складається картинка війни, – така, якою побачила її людина з фотокамерою.
Про що виставка? Відповідає сам Олександр Клименко:
«У ці хвилини на Сході … гинуть люди моєї країни. Я хочу, щоб ви про це знали. Саме тому я їжджу на війну, намагаюся своїми знімками донести до людей те, що там відбувається і показати героїзм простих українців, які відстоюють Незалежність своєї держави, а, можливо, і свободу Європи. Я не солдат, а всього лиш фотожурналіст».
Про автора. Уродженець Чернігівщини. Випускник факультету журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 1991 р. й дотепер – фотокореспондент газети «Голос України». Перші воєнні сюжети відзняв 1992 р. у Придністров’ї. Далі були колишня Югославія, Ліван, Кувейт, Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот д’Івуар, Південний Судан і Демократична республіка Конго.
У січні 2014 р. під час Революції Гідності був поранений.
Від початку російської військової агресії на Сході України неодноразово виїжджав у зону бойових дій.
Є автором чотирьох фотоальбомів: «Україна. 10 років поступу» (2001), «Миротворча діяльність українського війська. Перше десятиліття» (2004), «Крізь вогонь і сльози» (2009), «Фронтовий альбом» (2016).
Мав персональні фотовиставки в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку (2012), у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі (2012, 2013, 2014), у Литві (2015), Польщі (2015, 2016), Люксембурзі (2015), був учасником колективних виставок про війну в Україні в Парламенті Великобританії (2015) та Данії (2014).
