Сьогодні багато хто згадує про 22 червня 1941 р. – день початку німецько-радянської війни. Про цю дату сказано доволі багато. Деякі події відомі не по годинах, а по хвилинах. Безумовно, подія значуща за своїм перебігом і наслідками, особливо для України: мільйони загиблих, зруйновані міста й села, знищена інфраструктура…
Але в ці дні часто поза увагою широкого загалу залишаються події червня 1940 р., які рівно через рік стануть певними тригерами до початку війни між двома союзниками-диктаторами.
У своїй доповіді «Зовнішня політика Радянського Союзу» від 1 серпня 1940 р., підбиваючи підсумки півріччя, нарком закордонних справ СРСР В. Молотов зазначив: «Вірний політиці миру, нейтралітету, Радянський Союз не бере участі у війні… Останнім часом в іноземній і особливо в англійській та англофільській пресі часто спекулювали на можливості розбіжностей між Радянським Союзом і Німеччиною… Ми можемо лише підтвердити, що, на нашу думку, в основі добросусідських та дружніх радянсько-німецьких відносин лежать не випадкові міркування кон’юнктурного характеру, а корінні державні інтереси як СРСР, так і Німеччини…». Звісно, на той момент інтереси збігалися: Гітлер мав надійний тил на сході, а Сталін – можливість «збирати землі», проводячи «територіально-політичну перебудову областей» сусідніх держав згідно з таємним протоколом до договору про ненапад від 1939 р.
Падіння 14 червня м. Париж і захоплення місцевості Монмеді – ключа до «лінії Мажино» – дали Німеччині змогу відсвяткувати перемогу над Францією. Підписане 22 червня 1940 р. Друге Комп’єнське перемир’я призвело до окупації гітлерівськими військами двох третин французької території, включно зі столицею, роззброєння й майже повної демобілізації французьких армії та флоту, відшкодування витрат на утримання німецької окупаційної армії, анексії Ельзасу та Лотарингії. Великий світовий гравець надовго вибув із гри…
«Вирішення питань» Радянським Союзом наприкінці червня 1940 р. з «Балтійською Антантою» (хоча ніде не наведено жодних доказів її існування) – окупація Латвії, Литви та Естонії, з Румунією щодо Північної Буковини та Бессарабії допомогло СРСР, за словами В. Молотова, збільшити населення на понад 10 млн і посунути кордони до стратегічних р. Дунай та балтійських портів.
Про плани на найближче майбутнє А. Гітлера все більш-менш відомо, але що ж Й. Сталін? Тут знову хочеться зацитувати В. Молотова: «Ми маємо значні успіхи, однак не збираємося заспокоюватися на досягнутому. Щоби забезпечити потрібні нам подальші успіхи Радянського Союзу, ми повинні завжди пам’ятати слова товариша Сталіна про те, що "слід весь наш народ тримати у стані мобілізаційної готовності перед лицем небезпеки військового нападу, щоб ніяка "випадковість" і ніякі фокуси наших зовнішніх ворогів не змогли нас застати зненацька…"».
Так, «вороги» не застали, бо й не збирались. А от «друзів» випередити не змогли…
Андрій Солонець, завідувач науково-експозиційного відділу історії бойових дій світових війн ХХ ст.
Фото:
1. Перша медична допомога. Південний напрям. 22 червня 1941 р. Фотограф Георгій Зельма.
2. Частини Червоної армії перетинають румунський кордон. Північна Буковина. 28 червня 1940 р.
3. Демонстрація в м. Чернівці. 1940 р.
4. Урочисте засідання сесії Верховної ради СРСР на честь прийняття Латвії до складу СРСР. м. Москва. 5 серпня 1940 р. Фотограф Іван Шагін.
