/

Син і донька учасника Другої світової війни Григорія Діденка, бійця 255-го гаубичного артилерійського полку 116-ї стрілецької дивізії 26-ї армії Південно-Західного фронту, довго звіряли почерк, а переконавшись, що писав їхній батько, прочитали послання з далекого 1941-го. Григорій Антонович писав рідним, що його частина стоїть у Черкасах, що їх часто бомбардують, але поки що ворожі бомби його обходять. Хвилюється за господарство, за збір урожаю, за рідних, передає всім вітання. Просить написати, кого забрали в армію, а хто ще залишився у селі і чи є поранені.

Василь і Тетяна Діденки розповіли, що батько не любив згадувати про війну, лише знають, що він дійшов до Кенігсберга, де зазнав поранення й контузії, був комісований. Після війни одружився, виховав чотирьох дітей, працював комбайнером у місцевому колгоспі. А найголовніше, що в пам’яті дітей Григорій Антонович залишився надзвичайно доброю й чуйною людиною і його фронтовий лист стане справжньою сімейною реліквією для нащадків.