/

У с. Старі Верхліси Мордовської АРСР (нині – Республіка Мордовія, Російська Федерація) писав батькам Веніамін Сандін, учасник оборонних боїв в Україні. Його лист із нетерпінням чекала двоюрідна сестра Пелагея Черапкіна. Вона добре пам’ятає брата. Веніамін був єдиною й довгоочікуваною дитиною в родині. Його батьки Захар і Олена познайомилися досить незвичайно. Обоє збиралися піти в монастир, але випадкова зустріч у храмі повністю змінила їхні плани. Молоді люди повернулися до мирського життя, створили сім’ю, згодом у них народився син. Веніамін закінчив Інсарський сільськогосподарський інститут, став агрономом. Улітку 1940 р. приїхав у рідне село на виробничу практику. Навесні 1941 р. хлопця призвали в армію. За два тижні до початку німецько-радянської війни, на навчальних зборах у м. Кам’янець-Подільський, він зустрівся з двоюрідним братом Степаном. Фотографію, зроблену того дня, Пелагея зберігає до цього часу. Це була їхня остання зустріч. Обоє воювали у складі Південно-Західного фронту, війська якого потрапили в оточення в перші місяці війни. Веніамін вважається зниклим безвісти в жовтні 1941 р. Степану пощастило вирватися з полону і приєднатися до партизанського загону. 88-річна жінка згадує: «…Батьки Веніаміна дуже переживали зникнення сина. Тітка Олена захворіла і померла у 1947 р. А дядько Захар завжди називав свою сім’ю "деревом з однією гілочкою, яку зламали"…».