/

Через 78 років отримала звісточку від тата Ольга Іванівна Легош. Напередодні німецько-радянської війни родина проживала у м. Дніпропетровськ (нині м. Дніпро). Іван Дмитрович Темний очолював один із районних відділків міліції міста. З початком бойових дій мобілізований на фронт. Ймовірно, службу проходив у складі 116-ї стрілецької дивізії 26-ї армії Південно-Західного фронту, брав участь в оборонних боях на київському напрямі.

Улітку 1941 р. Іван Дмитрович написав дружині два листи, в яких повідомляв, що живий та здоровий, перебуває неподалік м. Черкаси, просив не ображатися на нього через відсутність листів, бо нема як надіслати, вони стоять далеко від міста. Але найбільше Іван Дмитрович розпитував про донечку Олю та обіцяв нещадно бити ворога.

Іван Темний не повернувся з фронту. Донька не дуже добре пам’ятає батька, коли він пішов на війну їй було три роки. У дитячій пам’яті на все життя закарбувався момент, коли додому повернувся татів кінь Буян, із яким Іван Дмитрович пішов на фронт, і як плакала мама, що кінь повернувся без тата. Дружина та донька багато років розшукували свою найріднішу людину. Як згадує Ольга Іванівна, приблизно у 1950-х роках через паспортний стіл та довідку вони дізналися, що Іван Дмитрович Темний, 1913 р. н., проживає у м. Ізюм Харківської області. «…Ми думали, що, можливо, він був поранений і втратив пам’ять чи є якісь інші причини, чому тато не повернувся додому. Тому вирішили з мамою поїхати і все з’ясувати…» – розповідала донька. Але приїхавши за адресою, побачили зовсім іншого чоловіка, який навіть не захотів спілкуватися і швидко випровадив їх із будинку. Поспілкувавшись із сусідами, Антоніна та Ольга дізналися, що родина «Темних» приїхала до Ізюма після війни, родичів у місті не мала. А пізніше їм повідоми, що одразу після їхнього візиту, «Темні» виїхали з будинку. Тому Ольга Іванівна переконана, що тато був убитий на фронті, а його документами хтось користувався в повоєнний час. Пані Ольга передала до музею фотографії із сімейного архіву.