Методика
Особливості експозитарного використання плакатів у Національному музеї історії України у Другій світовій війні (із серії «Експозиція музею як джерело вивчення історії»)

Як було зазначено в попередніх публікаціях науковців Музею, експозиція – це результат дослідження, у процесі якого змінюються та доповнюються її зміст і методичні прийоми побудови. У своїй багаторічній практичній діяльності співробітники Меморіалу спиралися на традиційні методичні засади й використовували новітні дослідження музеології. Завдяки такому синтезу вироблено оригінальні, властиві лише Національному музею, методичні засади проєктування експозиції, основними серед яких є:

  • соціогуманітарні ідеї, науковий інструментарій і підходи історичної антропології;
  • образно-реліквійний метод, широке використання мови образно-реліквійних комплексів;
  • можливість багатопланового проєктування експозиційних образів;
  • акцентування автентичності музейного предмета як головного підґрунтя музейної комунікації.

Про особливості використання автентичних музейних предметів, а саме плакатів, в експозиційному просторі Музею поговоримо далі. Розглянемо їх як одне із джерел вивчення історії 1930–1940-х рр.